Біографія Володимира Губи
Народився 22 грудня 1938 року у Києві в родині вчителів.
У 1977 році закінчив Київську консерваторію імені П. І. Чайковського (клас Б. Лятошинського та А. Штогаренка).
Працював вчителем музики в музичних школах, музичним редактором Держтелерадіо УРСР. Був музичним редактором студії «Укркінохроніка». Фільми з його музикою відзначалися престижними нагородами на вітчизняних та зарубіжних кінофестивалях (Швеція, Франція та Італія).
Творчість Володимира Губи позначена впливом сучасників-шестидесятників. Експериментування з новітніми композиторськими. техніками поєднувалося з романтичними устремліннями. Показовим поміж ранніх творів с експериментальна іронічна «психодрама» «Демарш» для фотепіано де виконавець одночасно грає, декламує та «озвучує» кроки.
Особливих успіхів досяг у кіномузиці («озвучив» понад 100 кінофільиів). Зокрема до кінофільму «Камінний хрест» і «Захар Беркут» Л. Осики – яскраво національно забарвленій, проте без «демонстративної фольклоризацїі». Їй притаманні рельєфна й «зрима» образність, логіка й виструнченість музичної архітектоніки, жорсткий темпо-ритм. яскравий тематизм, що стали визначальним чинником його творчої манери. Композиторові притаманні постійні пошуки нових засобів виразності (відчутний вплив його вчителя – Б. Лятошинського), полістилістика. Але наскрізною лінією проходить узагальнений образ молитовно-зосередженого монологу (наприклад., симфонія «Слово о полку Ігоревім», кантата «Одкровення Сафо»). У всі періоди творчості Губа сміливо йшов на загострення музичної мови, наснажував її сучасними композиторськими новаціями, проте у композиціях присутні ліризм і романтичне світовідчуття автора (показова сюїта «Романтична музика»).
У 1980-90-х надавав перевагу програмній музиці, звертаючись до вітчизняної історії та літератури. втілюючи в музиці образи, позначені високою патетикою: Боян (кантата «Слово Бояна»). Ф. Достоєвський, Д. Лихачов, О. Мандельштам. Є. Коновалець (симфонія-елегія «День скорботи та пам’яті» для сопрано й симфонічного оркестру). При тому він вдається до філософсько-узагальненого осмислення текстів, закодовує зміст у темах-символах, де амплітуда інтонацій коливається від прийомів ритмодекламації до ліричного наспіву.
Осібне місце посідають твори для органа, де композитор також знайшов власну мову і стиль (показовий твір – «Fata morgana» за повістю М. Коцюбинського для віолончелі і органа). Написання значної кількості творів для цього інструмента уможливило проведення першого в історії держави авторського концерту Губи, побудованого на його органних композиціях (Республіканський будинок органної і камерної музики, 1984).
Творчості Губи притаманне багатство колористики, загострене темброве відчуття, гарне знання виражальних можливостей інструментів, використання їх у найбільш «виграшних» регістрах.
В останні роки спостерігається потяг композитора до жанру канта, до споглядальності, уповільненого руху, позиція так званої «художньої статики».
У драматургії переважає сюїтний принцип, особливо вдаються пасторально-елегійні
епізоди. Загалом індивідуальний авторський почерк Губи позначений рисами творчо й
різнобічно обдарованої особистості, яскравим мелодизмом, природністю гармонії,
переважанням тональної музики.